Зупинка №4 - Шевченківський дуб

     Він посаджений у 1961 році учнями та педагогічним колективом школи з ініціативи директора школи Круля Миколи Дмитровича з нагоди 100 річчя з дня народження Тараса Шевченка.
     Легінь Тарас, старшокласник школи, прочитав вірш пам'яті Шевченка, який закінчувався словами «Слава Україні!». За цей вчинок він був позбавлений права поступити у Львівський політехнічний університет.

     Тарас Григорович Шевченко (відомий також як Кобзар; 25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник, громадський та політичний діяч. Національний герой і символ України.
     В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик віддає свого кріпака на навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»). У квітні 1846 року пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.
     10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на горі Чернечій (м. Канів).